40 років пошуку в каменоломнях Аджимушкаю – тільки початок

З 4 по 19 серпня 2012 волонтери з України та Росії вели пошукову роботу під кам'яними мурами Аджимушкаю в Керчі. Цього року підземній експедиції виповнилося 40 років, а каменоломні так само вперто охороняють таємниці трагедії 1942 року.

Експедиція «Аджимушкай-2012» об'єднала більше 30 пошуковців з Києва і Москви, Одеси і Ростова-На-Дону, Кривого Рогу та Астрахані, Керчі та Кірова, Тамбова і Волгограда. Вони продовжили пошук відомостей про оборону каменоломень і боротьбу радянського підземного гарнізону проти німецьких військ. Тоді, у травні 1942-го зведені загони з розрізнених частин і з'єднань Кримського фронту, прикриваючи відхід основних сил на Тамань і не отримавши наказу про залишення позицій, спустилися під землю і продовжили боротьбу. Ані спрага, ані газові атаки, ні повне оточення, облога і голод, ні спроби штурму і пыдриви покрівлі каменоломень не змусили радянських солдатів вийти на поверхню і здатися. Долаючи неймовірні труднощі, бійці та командири Червоної Армії майже півроку опиралися ворогові, перетворивши каменоломні на грізну фортецю. Лише наприкінці жовтня 1942 року останні з живих захисників були взяті в полон.

 

 

 Вхід до підземного Музею оборони Аджимушкайських каменярень Керченського
історико-культурного заповідника

 

Аджимушкайські каменоломні за 200 років бачили багато: і подвиг людей, і їхню надію, і їхню смерть. Вони зберігають цю пам'ять і мовчки спостерігають, як з-під кам'яних завалів пошуковці намагаються дістати нові свідоцтва історії, прагнуть дізнатися щось нове про події війни і про те, якою ціною давався захисникам кожен день оборони. Пошуковцям теж доводиться непросто: кирками, лопатами і кувалдами вони розбивають тонни кам'яних завалів. Темні холодні лабіринти простяглися на кілометри. За 40 років досліджена лише невелика частина каменоломень. Зараз пошук зосереджений там, де знаходився штаб другого батальйону. А десь поруч - поки не знайдений архів підземного гарнізону.

 

 Не покладаючи рук - тільки так працюють пошуковці  в каменярнях Аджимушкаю

 

«Головна мета експедиції в Аджимушкаї - це пошук документів підземного гарнізону, - розповів Володимир Симонов, начальник експедиції, заступник директора з наукової роботи Керченського історико-культурного заповідника. - Останні роки ми намагаємося реконструювати події, які відбувалися на тій чи іншій ділянці каменоломень, шляхом проведення широкомасштабних досліджень та аналізу виявлених речей і документів. Сподіваємося, що це наблизить нас до досягнення головної мети. Основне завдання цього року - дослідження великого району штабу другого батальйону. Ми вже значно просунулися у вивченні цієї ділянки та наблизилися до розуміння процесів, які тут відбувалися».

Володимир Щербанов, керівник зведеного пошукового загону Російської Федерації, який півжиття присвятив вивченню Аджимушкайських подій, розповів, що тут - втім, як і скрізь на війні - сусідили стійкість і малодушність, героїзм і зрада. За наводкою зрадників німці підривали окремі райони каменоломень, життєво важливі об'єкти гарнізону, вириті непосильною працею колодязі. «Ось тут були знайдені останки 24 осіб, - показує В. Щербанов уже розчищений від обрушеної породи, залитий сонцем провал. - Уявіть собі силу вибуху, в результаті якого під завалом загинуло відразу стільки людей! Їхні останки ми знаходили в радіусі декількох метрів від епіцентру вибуху».

 

 Мальовничі Аджимушкайські печери бачили найстрашніші хвилини Великої Вітчизняної

 

До шістнадцяти метрів під землею. Холод і абсолютна темрява супроводжували людей постійно. За півроку оборони під землею і боїв на поверхні загинули тисячі солдатів і мирних жителів. Надія на перемогу тримала їх до останнього, давала сили для щохвилинного подвигу, але не вберегла від голоду, задухи, обвалів, ран, повного виснаження.

Треба віддати належне пошуковцям, які вивчають таємниці каменоломень протягом стількох років. Їх працею були підняті з-під завалів документи і речі, сотні загиблих, відновлено багато імен. «В Україні, на жаль, дуже мало інформації про те, яка робота тут ведеться, і взагалі про історію підземного гарнізону, що воював у каменоломнях, - поділився Ярослав Жилкін, голова правління Всеукраїнського громадського об'єднання «Союз «Народна Пам'ять». - Наша організація намагається об'єднати пошуковців, які бажають працювати у законодавчому полі, в ім'я збереження історії. Тому ми будемо популяризувати експедицію в Аджимушкаї, щоб сюди з'їжджалося якомога більше пошуковців, які з чистим серцем чуть допомогти в дослідженні місць, де билися захисники Батьківщини».

 

 

 Робота в каменярнях вимагає колективного духу та взаємодопомоги

 

Ми перемогли у війні. Але ми забули героїв. Щоб повернути пам'ять про них, пошукові групи намагаються робити все можливе. Головні результати цього сезону - нова інформація з минулого, вкрай важлива для реконструкції подій. На завалі штабу 2-го батальйону вдалося знайти приміщення, де розташовувався підрозділ охорони штабу, могутній оборонний вузол. Завершили тут і зачистку ділянок, робота на яких почалася раніше. Це дозволило встановити динаміку подій в цьому районі, кількість, місця і послідовність обвалення покрівлі внаслідок проведених фашистами вибухів.

 

Місця підривів печер фашистами. Щоб пробити кам'яні глибини, ворог використовував авіабомби

 

«На другому об'єкті – завалі «Великий Спуск» - вдалося зняти конус завалу таким чином, що в ході наступної експедиції можна буде дійти до культурного шару на протязі 2-3 днів. Сподіваємося, що він буде дуже цікавим», - повідомив Володимир Симонов.

Є цього року й нові герої-пошуковці. Це Дмитро Корж з Історико-пошукової організації «Пошук-Дніпро», Володимир Симонов (однофамілець і тезка начальника експедиції) з Астрахані та інші. Вони нагороджені відмітним знаком експедиції «Аджимушкай» - шевроном з кажаном. За словами керівництва, заробити цей знак не просто. Шевроном нагороджують пошуковців, які відпрацювали в каменоломнях три сезони. Цього разу, як виняток, нагорода дісталася хлопцям, що працювали тут вперше - за сумлінну та наполегливу працю і конкретний внесок у пошукову роботу. Це ще одне підтвердження того, що тут однаково ставляться і до новачків, і до ветеранів, і цінують всіх: і тих, хто вперше приїхав в Аджимушкай, і тих, хто присвятив пошуку півжиття.

 

 

Єдиний колектив пошуковців України та Росії під час ювілейної експедиції
«Аджимушкай-2012»

 

«Пошуковці наших країн роблять те, що має робити держава. Ця робота вкрай необхідна. Адже ми доносимо вісточку з минулого, - переконаний Антон Торгашев, головний редактор російського журналу «Військова археологія». - Завдяки таким людям, як Ярослав Жилкін, в Україні ця робота буде розвиватися. Сподіваюся, що і в Росії становлення пошукового процесу вийде на більш ефективний рівень. Ми повинні зробити все, щоб люди пам'ятали про героїв. Тільки так ми уникнемо повторення жахів війни!».