Щоденник "Всеукраїнської пошукової військо-меморіальнох експедиції «Визволення Кривбасу»

10.08.2016 р. День шостий та п'ятий робочий
 
 Не запалити свічку за здоров'я, і не можна у спомин душі.
 Мені дісталося випробування бути ані мертвим, ані живим.
І злетівши в обійми вічності, немов птахи над рікою.
Ми в бою пропали без вісти, не знайшовши в землі спокою.
 
                                                                       
 
 
 
Більш ніж сімдесят років рідні чекали від них будь-яку вісточку, вірили в їх повернення з війни та не втрачали надії на швидку зустріч. Їхні імена поки що не вписані в героїчний літопис другої світової, бо їх все ще вважають безвісти зниклими. 
 
 
Просто, сухою безіменною статистикою, ані живими, ані полеглими, які не повернулися з полів битв. Вони й досі ведуть свій невидимий бій з безвісністю за право називатися своїм ім'ям, знайшовши вічний та довгоочікуваний спокій.
 
 
 
 
На Дніпровщині під егідою Всеукраїнського громадського об'єднання «Союз «Народна пам'ять» триває пошукова експедиція «Звільнення Кривбасу 1944-2016 рр.»
 
 
 
Під час визволення регіону від німецько-фашистських окупантів у 1944 році бої за цю землю стали переломним моментом Нікопольсько-Криворізької наступальної операції. Тоді, в жорстоких боях на цьому плацдармі, вирішувалася подальша доля цілої країни.
 
 
 
За два місяці, угруповання противника було розгромлено, але ця значуща перемога далася нам великою та несумірною ціною – 40 тисяч обірваних доль та життів. За історичними даними, лише п'ять тисяч з цієї кількості були офіційно визнані загиблими, основна частина все ще й досі вважається зниклими без вісти.
 
 
 
5 робочих груп, що складаються з 60 пошуковців, серед яких 27 школярів з Кривого Рогу щодня знаходять «звісточки з війни».
 
 
За час пошуків, завжди величезна кількість артефактів війни та слідів бойових дій. 
 
 
 
Крайньою та, за словами пошуковців, дуже рідкісною знахідкою став мідний радіатор «Детройт» від вантажної машини.
 
 
 
Та найголовніше, заради чого ми всі тут зібралися, нашими активістами були знайдені та підняті останки 20 бійців Червоної армії і чотирьох військовослужбовців Вермахту. На превеликий жаль, поки не вдалося виявити жодного особистого розпізнавального знака – «медальйона смертника» у наших бійців, на відміну від солдатів супротивника.
 
 
Єдина удача та й водночас надія на ідентифікацію – це виявлена серед останків номерна бойова медаль «За бойові заслуги». 
Криворізька земля продовжує відкривати свої таємниці нашим хлопцям і видає нагадування 72 річної давнини, потроху повертаючи з невідомості наших бійців. 
 
 
До нашого штабу надійшла чергова інформація від місцевих жителів про поховання на одній з земельних ділянок села загиблого воїна. Не втрачаючи ані секунди, ми виїхали на вказане місце та поговорили з тими, хто володіє цими дуже важливими даними. 
 
На жаль, безпосередньої учасниці та свідка тих подій вже немає серед живих, але сусіди розповіли, що під час бойових дій, місцевою жителькою був знайдений наш загиблий воїн.
 
 
Його поховали в надії, що прийде час та стане можливим його ідентифікувати та повернути рідним. Це позначене місце, з якоїсь незрозумілої причини, не цікавило в ті роки пошукові організації. 72 роки він чекав своєї долі, стільки ж років на його повернення сподівалися й рідні.
 
 
На жаль, ім'я його невідоме, при роботі на цій локації, серед останків був виявлений тільки ковпачок від «медальйона смертника» без основної частини та вмісту. 
 
 
Також були знайдені фрагменти шинелі та гімнастерки, «зірочка» з головного військового убору, ніж, гудзики, ремінь, залишки кобури, олівець і залишки ромбика-петлички молодшого лейтенанта. 
 
 
 
Для нас він став 21-м знайденим та піднятим. За попереднім висновком нашого пошуковця-антрополога Юрія Анатолійовича, нашому бійцю більше 50 років. 
 
 
 
 
Дуже шкода, що не зможемо зараз вписати в героїчний літопис ще одне ім'я чийогось батька, брата, діда чи прадіда. Можливо, його все ще шукають, сподіваються і вірять, що колись зможуть прийти на його іменну могилу і низько вклонитися рідному Герою за його подвиг. Незабаром наш Герой знайде вічний спокій разом з іншими бійцями тієї війни, останки яких були знайдені під час нашої пошукової експедиції.
 
 
Експедиція триває, ще один день, віримо, що він принесе нам всім удачу і ми зможемо виявити, підняти і повернути ще не одного зниклого безвісти Героя, який здійснив подвиг в ім'я життя на землі, подвиг в ім'я майбутнього і нашого сьогодення. Це наш спільний обов'язок, борг пам'яті і совісті.