Ми відкриваємо для загального доступу унікальні фронтові щоденники

ВГО «Союз «Народна Пам'ять» продовжує ділитися рідкісними матеріалами воєнних років.

Сьогодні - день початку Великої Вітчизняної війни. День скорботи, пам'яті та вшанування жертв тих страшних часів. Щоб кожен з нас пам'ятав тих, хто склав свої голови в часи війни, ми починаємо публікувати історичні документи фронтових років: фотографії, спогади, рідкісні архівні документи.

В цей символічний день пропонуємо читачам ознайомитися з записами офіцера Червоної Армії, які були зроблені ним 22 червня 1941 року. Це – лише частина унікального щоденника, який вів прикордонник протягом декількох років. З його записів стає ясно, що він пройшов бойовий шлях від західних кордонів України до столиці, виходив з «Київського котла» і дістався до Полтави.

У загальній складності рукописи офіцера складають два пухких загальних зошити. З них можна дізнатися про те, як людина оцінювала політичну та військову обстановку, в яких ситуаціях бувала, наскільки серйозний відбиток в її свідомості залишила пропагандистська машина.

Історія появи у ВГО «Союз «Народна Пам'ять» цього унікального історичного оповідання також цікава: щоденник разом з якоюсь макулатурою повинен був опинитися на звалищі – господарі наводили порядок у своїй квартирі, позбавляючись від «мотлоху» родичів.

Зв'язки зошитів, книг, журналів та газет вже були на шляху до сміттєвого баку. Господареві квартири залишалося пройти кілька кроків до смітника, як раптом випадкова перехожа попросила його не викидати зв'язки і дозволити їй поритися в них. Той здивувався проханню, але погодився: «та на здоров'я!» та й був на тому. Серед стосів «макулатури» жінка і натрапила на запис фронтовика. Не знаючи, як вчинити з цими зошитами, вона віддала їх пошуковцям.

Таким чином, цікавість і любов до книг врятували безцінні історичні щоденники від неминучої загибелі.

Незважаючи на каліграфічний почерк, деякі речення можна було розібрати лише з другої, а то й третьої спроби. Тому для полегшення вашого ознайомлення з цими матеріалами ми будемо приводити розшифровку сторінок, що публікуються.

Отже, ось перший невеликий уривок з щоденника, датований 22-го червня 1941 року:

«... Ранок 22 червня... Сталін закликав наш народ не залишати ворогові нічого, що можна вивозити. Що неможливо – знищувати на місці. Знищувати. Яке це було важке слово. Адже все це наживали роками своєю чесною працею. Але обстановка диктувала саме так. Місцеві органи влади створювали комісії з підривання окремої техніки на заводі. Директор заводу, товариш Гражданкін попросив гранати для вибуху. Але я з цим питанням не міг змиритися і запропонував йому готову продукцію зарити в землю. Так і було зроблено».

Далі буде...