Урочисте перепоховання останків 39 радянських воїнів на меморіалі в р. Керч

В рамках заходів, присвячених 70-річчю визволення міста від німецько-фашистських загарбників, на Військовому меморіальному кладовищі міста Керч 10 квітня відбувся урочистий ритуал перепоховання останків 39 радянських воїнів.

Останки солдатів були знайдені під час пошукових робіт, що проводилися Східно-Кримським центром військово-історичних досліджень восени минулого року, головним чином, на бойових позиціях Окремої Приморської армії, де взимку 1944 року точилися запеклі бої. Нажаль, ідентифікувати нікого із загиблих не вдалося.

Відомо тільки, що більша частина з них воювали в складі частин і з'єднань 11-го гвардійського стрілецького корпусу. Крім того, згідно з військовим ритуалом і належними почестями землі були віддані останки кількох бійців, загиблих на заключному етапі Керченської оборонної операції в травні 1942 року в районі Єнікальського маяка.

У церемонії перепоховання взяли участь представники міської адміністрації, ветерани Великої Вітчизняної війни, мешканці міста Керч. В числі почесних гостей були голова правління ВГО «Союз «Народна Пам'ять», відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії з питань увічнення пам'яті жертв воєн та політичних репресій Я.А. Жилкін, секретар Загальноросійського громадського руху «Пошуковий рух Росії» Є.М. Цунаева, делегація російських пошуковців.

В.В. Симонов, голова правління Східно-Кримського центру військово-історичних досліджень, зазначив:

«Ми всі навчилися говорити красиві і правильні слова. Це, напевно, добре. Полеглі заслуговують того, щоб про них говорили красиво і правильно.

Але більш за все вони заслуговують, щоб про них пам'ятали. Саме пам'ятали, а не згадували у такі дні і з такого приводу. Розтиражовані красиві фрази про те, що війна не закінчиться, поки не похований останній павший солдатів, і що наш обов'язок поховати всіх полеглих, вже нічого не значать. Ми-то розуміємо, що поховати всіх ми ніколи не зможемо. Так що нам, постійно жити з відчуттям війни і усвідомленням невиплачених боргів, що роз'їдають душі? Пам'ять - це і є закінчення війни, адже згадують тільки те, що вже закінчилося, те, що в минулому! А борги не потрібно рахувати.

Потрібно просто робити свою справу - піднімати тих, хто віддав життя за наше майбутнє. Тоді і нам на душі буде спокійніше, і їхні душі знайдуть постійний спокій».