Пошуковий рух України: вчора, сьогодні, завтра

Вчора

Організований пошуковий рух на теренах колишнього СРСР сформувався наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. ХХ століття. Найбільш значущою пошукової організацією на території України в період перебудови був Український фонд пошуку «ПАМ'ЯТЬ», заснований активом Київського міського клубу «Пошук». Після розвалу СРСР провідними пошуковцями України (В.В. Дорофеєвим, В.С. Старченком, Л.Н. Суховій та ін.) було прийнято рішення про об'єднання в республіканську молодіжну організацію. Наприкінці грудня 1991 року відбулася установча конференція, на якій було створено Асоціацію молодіжних пошукових об'єднань України «Обеліск», що стала поштовхом до створення обласних, міських, районних об'єднань. За перші 5 років роботи «Обеліска» завдяки фінансовій підтримці Міністерства у справах молоді та спорту України було проведено три Всеукраїнських Вахти Пам'яті, перепоховані останки 3.5 тисяч бійців, реалізовано кілька резонансних пошукових програм.


З другої половини 90-х років у зв'язку зі змінами в українському законодавстві Асоціація «Обеліск» реорганізується в консультаційно-методичний пошуковий центр. Обласні об'єднання, яким вдалося пройти перереєстрацію, відправляються у «самостійне плавання». У зв'язку із зростанням кількості окремих пошукових груп, як правило, ніде не зареєстрованих і таких, які ні перед ким не звітують, різко знизилася якість проведення пошукових робіт. Все більш пріоритетною в порівнянні з перепохованням останків стала гонитва за «трофеями», всім тим, що мало попит на колекціонерському ринку. За сприяння та активної участі представників Асоціації «Обеліск» 1996 року було створено Державну міжвідомчу комісію у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України. Вона стала основою для побудови законодавчої бази військово-меморіальної роботи, визначення її головних напрямів і завдань.


Проте прийнята і затверджена Кабінетом Міністрів у 2000 році з подачі Комісії «Комплексна програма пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій на 2001-2010 рр.» не пройшла громадських слухань та широкого обговорення серед пошукових організацій. Підбиваючи підсумки діяльності пошукового руху за перші 10 років Незалежності, слід відзначити, що створення Державної міжвідомчої комісії було позитивним поштовхом для відродження пошукової діяльності, вдосконалення законодавчої бази у цій сфері. Це був крок уперед на шляху гідного ставлення країни та її громадян до пам’яті загиблих жертв війни та політичних репресій.  

 

Сьогодні

Зміни у правовому полі на початку 2000-х років, головне з яких - надання місць боїв і військових поховань статусу культурної спадщини («Закон України про охорону культурної спадщини», з доповненнями), розробка правил ведення пошукової роботи і перепоховання («Тимчасовий порядок .... » від 2006 р.) призвели до переформатування пошукового руху. Дрібні формування стали групуватися навколо серйозних об'єднань, які довели свою значущість. У першому десятилітті ХХІ століття це - донецький «Схід-Захід» (кер. Дермайнер А.Г.), житомирський «Пошук» (кер. Шмуневский П.П. - заслужений пошуковець України), дніпропетровський «Пошук-Дніпро» (кер. Трушенко Є.Г. - заслужений пошуковець України, Жилкін Я.А.), запорізький «Бастіон» (кер. Зінченко С.Б.), луганський «Каскад» (кер. Гізай О.О.), київська «Цитадель» (кер. Нетесов П.А.), Київський «Обеліск» (кер. Дорофеєв В.В. – заслужений пошуковець України, з 90-х років – координатор програм Німецького народного собзу в Україні), львівська «Пам'ять» ( кер. Онищук Я.І.), одеський філіал «Обеліска» (кер. Суховій Л.М. – заслужений пошуковець України), харківський «Долг» (кер. Старченко В.С. – заслужений пошуковець України), одеська «Честь і слава» (кер. Ігнатьєв Л.В.).

У зв'язку з наданням місцям боїв і військових поховань статусу об'єктів культурної спадщини особливе значення набуло співробітництво пошуковців з державними структурами, покликаними охороняти цю спадщину. Така співпраця стала особливо плідною в Дніпропетровській області, де існує потужний державний орган охорони культурної спадщини, очолюваний Людмилою Голубчик, та обласна організація «Пошук - Дніпро», що зібрала під свій прапор десятки досвідчених пошуковців. Однією з перших серед своїх колег Людмила Голубчик знайшла шляхи взаємодії та співпраці з громадськими діячами. А керівництво «Пошук - Дніпро», в особі Трушенка Є.Г., Жилкіна Я.А., Олещенко В.В. змогла поєднати досвід, знання методик та законодавства, матеріальні та організаційні можливості. Дніпропетровський симбіоз державної та громадської структур дав для всієї України приклад того, що пошуковці можуть працювати, не виходячи за межі правового поля.

Дніпропетровські пошуковці у співпраці з державним органом охорони культурної спадщини розробили добірку методичних рекомендацій для органів місцевого самоврядування, на території яких ведуться або плануються пошукові роботи. У цих рекомендаціях детально роз’яснюються правові механізми та нормативи проведення пошукової діяльності, перепоховання знайдених останків тощо, а також вимоги чинного законодавства до місцевих органів влади у цих процесах. Позитивним моментом останніх кількох років для пошукового руху стала реанімація обласних міжвідомчих комісій у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій. Для більшості офіційних об'єднань, співпраця з ними - це шлях до найбільш повної реалізації своїх можливостей і отримання державної матеріальної підтримки, на відсутність якої скаржаться 90% пошуковців.

 На сьогодні пошуковці не увійшли в обласні міжвідомчі комісії багатьох областей тільки з тієї причини, що про них просто не знають. Відповідно, у бюджетних планах не закладаються кошти на пошукову роботу, перепоховання, створення спеціальної методичної продукції. Там же, де пошуковці стукають у двері ОМК, складається більш оптимістична ситуація. Необхідно відзначити позитивний досвід співпраці з органами місцевого самоврядування пошуковців Львівської та Донецької областей, де вже кілька років поспіль існують обласні програми з увічнення пам’яті загиблих воїнів та жертв політичних репресій, впорядкування місць поховання та ін. Ці програми працюють уже понад 5 років, вони приймались та реалізовуються за безпосередньої участі представників пошукового руху цих областей.

Нещодавно завдяки спільній роботі пошукових організацій Дніпропетровщини аналогічна програма фінансування була прийнята Дніпропетровською обласною радою. Як показує досвід, там, де обласні міжвідомчі комісії та органи охорони культурної спадщини працюють у тісному контакті з пошуковцями, прийняття таких програм стає нормою. Але це, на жаль, поки що існує не скрізь. У Київській області прийняття такої програми вже на підході. Обласна міжвідомча комісія затвердила план роботи, в якому передбачені конкретні пошукові програми, в тому числі й довгострокові, які отримають матеріальну підтримку з бюджету області. Для активізації меморіальної роботи, упорядкування пошукового руху, надання методичної допомоги, належного ведення звітності та централізованого збору і зберігання інформації вирішено створити в структурі облдержадміністрації постійно діючий інформаційно-методичний центр.

Співпраця пошуковців та державних органів на якісно новому рівні лише розпочинається. Але для пошукового руху сьогодні важливий сам факт, що місцеве самоврядування готове виділяти кошти, частина з яких на законних підставах може використовуватися для фінансування пошукових програм громадських організацій.


 

Завтра

    Офіційний пошуковий рух України своїми основними завданнями на найближче майбутнє вважає такі:

  - Робота виключно в межах чинного законодавства та паралельна розробка методичних рекомендацій щодо його вдосконалення; співпраця у цій сфері з державними органами, Народними депутатами, парламентськими комітетами тощо.

  - Високий рівень та дотримання методики ведення пошукових робіт, підвищення якості звітної пошукової документації, яка має стати базою для наукових досліджень та вивчення істориків.

  - Вироблення методичних рекомендацій, розроблених із застосуванням основ археології, для впровадження в пошукову практику на території всієї України

  - Підтримання діалогу з представниками влади на місцевому та державному рівні, на прикладі Львова, Донецька, Дніпропетровська

  - Створення мережі дієвих обласних, міських та районних пошукових структур, що мають статус юридичних осіб та авторитет у місцевих органах влади, охорони культурної спадщини та обласних міжвідомчих комісіях.

  - Активна участь обласних пошукових організацій у всіх заходах, що стосуються пошуку та увічнення пам’яті про загиблих воїнів та жертв політ репресій.

  - Організаційна, методична та консультативна допомога новоствореним невеликим пошуковим організаціям та загонам, що прагнуть працювати в рамках закону та приєднуватися о всеукраїнського пошукового руху.

  - Використання усіх можливостей для нейтралізації та протидії активності «чорних копачів», співпраця у цій роботі з громадськістю та державними структурами.

  - Активна участь у створенні та прийнятті місцевими органами влади обласних пошукових програм

  - Патріотичне виховання молоді

  - Підтримання національного Інтрнет-порталу «Книга пам’яті України», а також розробка та підтримка національного Інтернет-порталу «Воєнні меморіали та військові поховання України»


Саме пошуковці можуть стати прикладом толерантного ставлення і до поховання загиблих воїнів різних країн, і до учасників національно-визвольної боротьби, і до жертв голодомору та політичних репресій. Переконані, що віддання данини поваги могилам полеглих – це шлях до примирення громадян не лише різних регіонів України, а й різних країн, націй та віросповідань.