Нова технологія пошуку - нові горизонти

Рятуючись від затяжних «позапланових» дощів, які накрили у вересні Україну, представники ВГО «Союз «Народна пам'ять» побували з діловим візитом в гостях у російських колег,  на традиційній осінній пошуковій експедиції в Ленінградській області.

Тут, в лісисто-болотистій місцевості, вздовж стратегічної залізниці, що вела з Москви до осадженого Ленінграду, з 7 січня по 30 квітня 1942 була проведена фронтова наступальна операція з деблокування «північної столиці». У аннали Великої Вітчизняної війни вона ввійшла під назвою «Любанської». На північний схід від райцентру, що дав назву операції, в районі загублених серед боліт сіл з красномовними назвами Смердиня і Погостьє, вже багато років поспіль піднімають «забутих» на полі бою бійців 54-ї Армії Ленфронту пошукові загони казанців, псковичів і новгородців.

 

Пошукова експедиція "Любань" у Ленінградській області

 

На запрошення колег з Татарстану приїхала наша нечисленна делегація. Основна мета - знайомство з новою, поки ще невідомою для всього пошукового руху країн СНД технологією: лазерного сканування місцевості. Забігаючи вперед, зазначимо, що нова технологія цілком виправдала себе в умовах лісистої місцевості. Вона дозволяє бачити рельєфи, приховані рослинним покривом. Володіючи відповідними навичками, можна побачити і точно прив'язати до місцевості навіть найменш виразні сліди земляних інженерних споруд - ходів сполучення, окопів, бліндажів, гарматних позицій. В Україні лісовими масивами покриті не стільки значних театрів бойових дій, як у Росії. Тому для нас важлива можливість застосування лазерного сканування на рівнинній і напіврівнинній місцевості.

 

 

Фрагменти літака, виявлені пошуковцями

 

У вигляді короткої передісторії: в організації, що проводила авіасканування певних територій в рамках урядового замовлення, до нашого загального щастя, знайшлася людина, небайдужа до пошуку і воєнної історії. Фахівець вмовив своє керівництво поділитися фрагментами відсканованої території, на якій розгорталися бойові дії в 1942р., з казанськими пошуковцями. Вони щільно «сиділи» у цих місцях протягом півтора десятків років і добре знають місцевість.

 

 

Транспортація знайдених фрагментів літака в лісисто-болотистій місцевості - завдання не з простих

 

Для нас найкращим доказом «бойовий дружби» стало те, що російські колеги, отримавши ключ до нових перспектив, запросили для участі в експерименті делегацію від ВГО «Союз «Народна пам'ять». Невеликим міжнародним загоном ми просувалися до точки перетину координат, на якій лазер «вирахував» слабовиражені контури споруд опорного пункту противника, навколо якого, як правило, в цій місцевості сконцентровані непоховані останки бійців. По дорозі зустрілася група псковських хлопців, які сантиметр за сантиметром знімали руками мох з вологого торф'яного грунту, витягуючи з нього бурі кісточки бійця. Дивлячись на роботу колег, подумалося: ось вони, контрасти нашої роботи - одні, як 25 років тому, коли тут проходила перша Всесоюзна Вахта Пам'яті, шукають щупом (і до цих пір знаходять!) останки загиблих, інших «веде» лазер до місць, які ще багато років залишалися б поза увагою дослідників. Ми теж знайшли шуканий об'єкт, який був нашою ціллю. І переконалися - у пошуковців з'явилася нова зброя, яка допоможе швидше закінчити розпочату 72 роки тому війну.

 

Голова ГО «Об'єднання «Вітчизна» Республіки Татарстан Олександр Конопльов (ліворуч) та Голова Всеукраїнського громадського об'єднання «Союз «Народна пам'ять» Ярослав Жилкін. Передача металу для проекту «Дзвін пам'яті»

 

По дорозі назад, до табору, наштовхнулися на великі фрагменти хвостового оперення літака, що стирчали з моху. Спеціаліст з авіації Ілля Прокоф'єв з казанського об'єднання «Вітчизна» визначив тип - «СБ». За його словами не так вже багато бомбардувальників цієї модифікації було збито над Ленфронтом. Значить, «статутних турбот» казанцям додалося: локалізувати місце падіння фюзеляжу (хвіст літак міг втратити до удару об землю), знайти шильду з номером судна, визначити, чи встиг екіпаж у повітрі покинути борт і, в будь-якому разі, встановити персоналії льотчиків. Заручившись обіцянкою колег з «Вітчизни» розповісти нам про подальшу долю знахідки, стали збиратися у зворотний шлях.

 

 

Символічна передача «дзвінкого металу» Ленфронту для проекту «Дзвін пам'яті», ініційованого ВГО «Союз «Народна пам'ять»

 

Останнім акордом стала символічна передача нам, як засновникам проекту «Дзвін пам'яті», «дзвінкого металу» Ленфронту - гільз і снарядних пасків, якими війна щедро засіяла ці суворі, але такі привабливі для пошуковців місця.

 

 

Українські та російські пошуковці в польовому таборі експедиції «Любань»