«Мюнхенська змова 1938-го» - забута зрада європейських держав чи підготовка плацдарму для Другої Світової війни

«Ви були поставлені перед вибором між війною і ганьбою. Ви вибрали ганьбу, але вас чекає і війна »

Слова Уінстона Черчілля до Чемберлена з приводу підписання Мюнхенської угоди. 

Минуло майже 70 років, як відгриміли бої останньої війни. Земля залікувала свої «рани», засипавши траншеї й упокоївши з миром усіх загиблих. Все менше серед нас живих свідків тих суварих днів. І ми вже ніколи не дізнаємося справжніх мотивів розв'язання Другої Світової війни. Однак, незважаючи на різні маніпуляції з історичними подіями, які нерідко можна зустріти в пресі, мало хто зможе заперечити, що «Мюнхенська змова 1938 р.» зробила Другу Світову війну практично неминучою.

Судіть самі: 29 вересня 1938-го у мюнхенській резиденції Гітлера «Фюрербау» за наполегливим запрошенням німецького лідера, зібралися глави урядів провідних європейських держав: від Великобританії - Чемберлен, від Франції - Даладьє і від Італії - Муссоліні. Під час закритих переговорів вони вирішили долю Чехословаччини, представників якої запросили лише для «вислуховування вироку». Від Чехословаччини в десятиденний термін Німеччина відторгла Судетську область площею в 41 тис. кв. км з населенням в 4,9 млн. чоловік. Частина Чехословаччини, що залишилася, становила країну з територією в 99 тис. кв. км і населенням близько 10 млн чоловік. Розрахунок Гітлера був точний: на захоплених у Чехословаччини землях знаходилася велика частина важкої та гірничодобувної промисловості країни. Там залишилися і обширні, дорогі укріплення, створені для захисту від Німеччини. За угодою, Чехословаччину змусили передати Німеччині озброєння та обладнання укріплених районів. На той час це була значна військова міць, адже Чехословаччина могла мобілізувати на фронт 36 навчених і прекрасно оснащених дивізій, а чехословацька зброя вважалася тоді однією з кращих в світі,  експортувалася у великій кількості. Важливий і той факт, що оборона Чехословаччини спиралася на систему довгострокових укріплень вздовж кордону з Німеччиною. І якби вермахту довелося штурмувати цю лінію чехословацької оборони, подібна задача була б навряд чи під силу. У всякому разі, німцям довелося б заплатити за агресію значними втратами.

 

Прем'єр-міністр Великобританії Чамберлен підписує Мюнхенську угоду, 1938 р. Фото ria.ru

 

Що стосується реакції радянського уряду, який лише згодом було сповіщено про домовленості, досягнуті в Мюнхені, вона була однозначною. СРСР  твердо заявив про свою готовність прийти на допомогу Чехословаччині. Причому, передбачаючи такий розвиток подій, дипломати Радянського Союзу, ще з березня 1938-го неодноразово доводили до відома Праги, а також Парижа свою готовність підтримати суверенітет слов'янської країни. У той же час англійський і французький уряди наполегливо рекомендували Чехословаччині капітулювати, адже міжнародна спільнота не хотіла війни на захист Чехословаччини, в якій неминуче взяв би участь Радянський Союз.

Але на першу годину ночі 30 вересня «Мюнхенський договір» і вирок всьому світу був підписаний. Саме з тих пір термін «Мюнхен-1938» на століття став синонімом зради, вчиненої Великобританією і Францією на догоду Німеччині та Італії щодо країни, яка ніколи не претендувала на землі суміжних держав. Насправді в 1938 р. Чемберлен і Даладьє дали негласну угоду на початок агресії з боку Німеччини: заради умиротворення диктатора, якого англійці і французи називали найбільш кровожерливим в історії людства. У результаті окупації Чехословаччини в центрі Європи зникла одна з сил, яка потенційно могла стримувати агресію Німеччини. Після підписання «Мюнхенського договору» Гітлер отримав у своє розпорядження відмінне армійське озброєння і збройові заводи: більше мільйона гвинтівок, десятки тисяч кулеметів, сотні танків, які випереджали  німецькі за своїми бойовими якостями. Крім цього, Гітлер придбав територію, сприятливу для окупації Польщі, а потім і плацдарм для нападу на СРСР. Так, згідно з архівними документами, вище командування німецьких збройних сил ще в початку 1938 р. подало Гітлеру оцінку військових можливостей Німеччини. За їхніми прогнозами, війна проти Чехословаччини могла тривати не менше трьох місяців. Але після цього тільки до 1943 р. Німеччина змогла б з розумними шансами на успіх вести війну проти західних держав. Так, на Нюрнберзькому процесі одному з помічників Гітлера було поставлено питання: «Напала б Німеччина на Чехословаччину в 1938 році , якби західні держави підтримали Прагу?» Відповідь була така: «Звичайно, ні. Ми не були достатньо сильні з військової точки зору. Метою Мюнхенської угоди було витіснення Росії з Європи, виграш часу і завершення озброєння Німеччини». Але намагаючись віддати на розтерзання німцям східну частину Європи, лідери Великобританії та Франції прорахувалися: « Мюнхенська змова» поклала початок агресії не тільки проти радянського народу, а й проти народів європейських країн. І хто знає, можливо, історія  40-х років минулого століття склалася б інакше, і не було б  Другої Світової війни, якби не дружні посиденьки Чемберлена і Даладьє з Гітлером.

 

  Можливо, і не було б Другої Світової війни, якби не дружні посиденьки Чемберлена і Даладьє з Гітлером. Фото liveinternet.ru

 

 

Міжнародний круглий стіл, присвячений 75 -річчю Мюнхенської угоди

 

23 вересня у  Києві з ініціативи Міжфракційного депутатського об'єднання Верховної Ради України «Міжнародний антифашистський фронт» та Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам'ять» у стінах парламенту відбувся Міжнародний круглий стіл, присвячений 75-річчю Мюнхенської угоди.

Метою проведення круглого столу було обговорення причин підписання Мюнхенської угоди, яка визначила подальшу долю суверенної держави Чехословаччина, і поклала початок Другій світовій війні. Але, на думку учасників заходу, цей історичний документ і всі події, що відбувалися у зв'язку з ним, є актуальним і в наш час. «Чому для нас зараз такими важливими є матеріали Мюнхенської угоди, навіщо ми підняли цю тему? Відповідь проста – історія має дивну особливість повторюватися: або у вигляді трагедії, або у вигляді фарсу. Тому ми повинні винести уроки, які нам дала історія раніше. Особливо це актуально в нинішній час, коли Україна знаходиться в процесі інтеграції до Європи», - зазначив у вступному слові співголова «Міжнародного антифашистського фронту», народний депутат України Вадим Колесніченко.


Співголова «Міжнародного антифашистського фронту», народний депутат України Вадим Колесніченко


Погляд нардепа підтримав заступник директора з наукових питань «Українського інституту національної пам'яті» професор Дмитро Вєдєнєєв. За його словами, ні для кого не секрет, що географічно Україна знаходиться між двома потужними політичними силами: Росією і Європою - «І ми в жодному разі не можемо нехтувати цим фактом. Саме аналіз тих подій має величезне значення для оцінки сучасних європейських реалій. Ми з упевненістю можемо проводити історичну паралель місця і «ваги» України серед потужних західних лобі. Зобов'язані враховувати цей складний баланс інтересів на тлі внутрішньої слабкості нашої країни».

З тим фактом, що історія є предметом частих маніпуляцій і спекуляцій погодилися практично всі учасники круглого столу. Тому, на думку присутніх, обговорення та вирішення спірних моментів історії є важливою складовою для досягнення взаєморозуміння як у межах нації, так і на міжнародному рівні.

 

Заступник директора з наукових питань «Українського інституту національної пам'яті» професор Дмитро Вєдєнєєв

 

Також під час обговорення учасники круглого столу відзначили важливість донесення до громадськості історичної правди без цензури, приділяючи особливу увагу тому, щоб уроки історії не були забуті ні в Україні, ні за її межами. «Зараз напередодні святкування 70-річчя Великої перемоги у Другій Світовій війні як ніколи раніше виникає необхідність в ефективній інформаційній протидії спробам переписати історію Другої Світової війни. Ми не повинні допускати перекручування історичних фактів у політичних інтересах», - зазначив один з учасників заходу доктор історичних наук, член Академії історичних наук Анатолій Чайковський.


Міжнародний круглий стіл, присвячений 75-річчю Мюнхенської угоди


Наприклад, зараз все частіше від світової громадськості можна почути твердження про те, що Друга Світова війна була спровокована СРСР. А саме – Договором про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом, підписаним 23 серпня 1939 року, також відомим як пакт Молотова-Ріббентропа. Однак, на думку учасників круглого столу, потрібно врахувати, що документ було підписано практично через рік після Мюнхенської угоди. Тому говорити про те, що саме Пакт спровокував німців на агресію – нелогічно. Адже ще в 1938 р. в умовах наростаючої загрози фашистської агресії уряд СРСР рішуче виступив на підтримку Чехословаччини і провів великомасштабні  військові заходи, спрямовані на надання, у разі необхідності, негайної і ефективної допомоги жертві агресії. Закликаючи західні держави вступити на шлях запобігання агресії колективними засобами, уряд СРСР неодноразово заявляв про готовність виконати свої зобов'язання згідно радянсько-чехословацького пакту 1935 р., що передбачав надання Радянським Союзом допомоги Чехословаччини у випадку агресії проти неї. Однак чехословацький буржуазний уряд, всупереч вимогам демократичних сил, виходячи зі своїх вузькокласових інтересів, утримався від надання йому допомоги країною переможного соціалізму.

 

Співорганізатор Міжнародного круглого столу, присвяченого 75-річчю Мюнхенської угоди, Голова правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Ярослав Жилкін